Страсний Тиждень – це час благодаті, який нам дарує Господь, щоб ми відкрили двері
свого серця. На загальній аудієнції з Папою Франциском 27 березня 2013
Переживати Страсний Тиждень, наслідуючи Ісуса, означає виходити із замкненості в собі
самих та виходити назустріч ближнім. На цьому наголосив Папа Франциск під час своєї
першої загальної аудієнції. Зустріч з десятками тисяч прочан відбувалася у середу,
27 березня 2013 р., на площі Святого Петра у Ватикані та проходила згідно з прийнятою
схемою: Святіший Отець проїхав у відкритому джипі між секторами з паломниками, далі
прозвучало читання євангельського уривку, після якого Папа виголосив повчання. А тоді
всі зауважили зміну: папські співробітники з Державного Секретаріату зачитували підсумок
катехизи звичними під час таких зустрічей мовами, після яких Святіший Отець виголошував
вітання італійською мовою, яке ті ж співробітники перекладали відповідною мовою. Це
стосувалося й іспанської мови.
На початку Папа Франциск зазначив, що після
Пасхи повернеться до циклу катехиз, присвячених Рокові віри, які розпочав його
попередник Венедикт XVI. А цього разу своє повчання він присвятив Страсному Тижневі,
який розпочався минулої неділі в Церквах, що дотримуються західної пасхалії.
Що
ж для християнина означає наслідувати Ісуса на Його дорозі на Голготу? Святіший Отець
зауважив, що під час Свого земного життя Христос розмовляв з усіма, з відомими особистостями
і з незнаними, з багатим юнаком і бідною вдовою, з могутніми і слабкими, несучи всім
Боже милосердя і прощення, надію та розраду. «Бог не чекав, поки ми підемо за Ним,
але Сам вирушив нам назустріч», – наголосив Папа Франциск, додаючи, що Ісус переживав
щоденну дійсність простих людей, навіть зазнав зради друга: «У Ньому Бог дав нам впевненість
у тому, що Він з нами, посеред нас. “Лисиці, – сказав Ісус, – лисиці мають нори й
птиці небесні – гнізда, а Син Чоловічий не має де голову прихилити” (Мт 8,20). Ісус
не має дому, тому що Його домом є люди, ним є ми, Його місія – відкрити всім Божі
ворота, бути присутністю Божої любові», – наголосив Святіший Отець, зазначивши, що
під час Страсного Тижня ми переживаємо вершину цього шляху, «цього задуму любові,
яким пронизана уся історія взаємин Бога з людством».
Ісус не переживав цю любов,
що веде до жертви, пасивним чином, як фатальну долю. Звісно, Він не приховує Свого
хвилювання, але ввіряється Небесному Отцеві. Святий Павло в посланні до Галатів писав,
що Ісус «полюбив мене і віддав себе за мене». «Кожен з нас може сказати: Він мене
полюбив і віддав себе за мене. Кожен може сказати оте “за мене”, – зауважив Папа.
– А що це все означає для нас? Означає, – вів далі він, – що це також моя, твоя, наша
дорога. Переживати Великий Тиждень, наслідуючи Ісуса не лише зі зворушенням серця,
переживати Страсний Тиждень, наслідуючи Ісуса, означає навчитися виходити із замкненості
в собі, щоб виходити назустріч ближнім, іти на околиці існування, першими виходити
назустріч братам і сестрам, особливо тим найвіддаленішим, забутим, тим, які потребують
зрозуміння, розради, допомоги».
Переживати Страсний Тиждень також означає дедалі
більше входити в Божу логіку, в логіку хреста, яка «не є, передовсім, логікою болю
та смерті, але логікою любові та дарування себе, що приносить життя». Наслідування
Ісуса, за словами Святішого Отця, вимагає «виходити із замкненості в собі» подібно,
як, Бог вийшов нам назустріч, «поставив Свій намет між нами, щоб принести нам милосердя
Бога, Який спасає та дарує надію. І ми, якщо хочемо іти за Ним і залишатися з Ним,
то не повинні вдовольнятися перебуванням у кошарі з 99-ма вівцями, ми повинні “вийти”,
шукати разом з Ним загублену овечку, ту найвіддаленішу».
Хтось може сказати,
що не має часу, що це важко, що не може багато зробити своїми малими силами. «Часто,
– зауважив Папа, – вдовольняємося якоюсь молитовкою, недільною розсіяною та непостійною
Службою Божою, якимось жестом милосердя, але нам бракує тієї відваги, щоб “вийти”
для того, щоб нести Христа». У цьому ми подібні до святого Петра, який щойно почувши
від Ісуса про страждання, смерть і воскресіння, про дарування себе, кличе Його набік
та дорікає Йому. Але Ісус відповідає одними з найжорсткіших слів в Євангелії: «Геть
від мене, Сатано! Бо гадаєш ти не про те, що Боже, лише про те, що людське» (Мк 8,33).
«Бог завжди мислить з милосердям. Не забувайте цього: Бог завжди мислить милосердно.
Він – милосердний Отець», – закликав Святіший Отець, пригадавши образ милосердного
батька та милосердного самарянина з Євангельських притч.
«Страсний Тиждень,
– сказав на завершення Папа Франциск, – є часом благодаті, який Господь нам дарує,
щоб відкрити двері наших сердець, нашого життя, наших парафій, – а скільки, на жаль,
закритих парафій, – відчинити двері рухів, асоціацій, щоб “вийти” назустріч іншим,
зробити їх ближніми, щоб принести світло та радість нашої віри... Бажаю всім добре
пережити ці дні, відважно наслідуючи Господа, несучи в собі проміння Його любові всім,
кого зустрічаємо».